Оскільки війна в Україні не має кінця, ЄС почав готуватися до періоду після березня 2025 року, коли закінчується тимчасовий захист для переміщених осіб з України. Директива про тимчасовий захист – вперше запроваджена у березні 2022 року, незабаром після вторгнення Росії в Україну – дозволила державам-членам ЄС надавати допомогу та права людям, які потребують негайного захисту.
У принципі, після закінчення періоду тимчасового захисту будуть застосовуватися загальні закони про захист і про громадян третіх країн у державах-членах, включаючи повернення. Однак існує загальний страх, що коли велика кількість одержувачів тимчасового захисту раптово почнуть шукати міжнародного захисту, системи надання притулку можуть бути перевантажені. Крім того, невизначеність щодо правового статусу одержувачів тимчасового захисту може поставити їх у правовий вакуум, із потенційними періодами нерегулярного перебування через повільну обробку заявок на міжнародний захист. Ба більше, навіть якщо вони матимуть право на статус біженця або додаткового захисту, вони не користуватимуться тими самими правами, що й за Директивою про тимчасовий захист.
Академіки та організації, які займаються управлінням міграцією, погоджуються з терміновістю знаходження рішення, яке забезпечило б плавний вихід із режиму тимчасового захисту та заохочувало б зрештою повернення до України. Однак, з огляду на вибори до Європейського парламенту в червні, час може бути не найкращим для внесення змін до існуючого законодавства ЄС або створення нових законів ЄС, оскільки законодавча робота в європейських інституціях тимчасово буде призупинена. Крім того, новий склад Європейського парламенту та Європейської комісії, а також нове чергове головування в Раді ЄС з липня можуть також ускладнити прийняття рішень.
Цей аналіз надає огляд потенційних стратегій виходу, які обговорюються експертами в цій галузі, включаючи плюси та мінуси найбільш обговорюваних варіантів.
