Аналітичний матеріал Національної дорожньої асоціації якості
Авторка: Оксана Козачок — експертка з імплементації законодавства Європейського Союзу та аналізу державної політики.
30 вересня 2026 року для України відкрилася категорія B3.1 «Екологічна шкода» міжнародного Реєстру збитків, завданих агресією рф проти України. Формально це новий етап міжнародного компенсаційного механізму. Але система, яка повинна забезпечити його доказами, створювалася в Україні роками.
Державна екологічна інспекція фіксує та оцінює наслідки війни. ПРООН і Швеція допомагають створювати інституційну та технічну систему документування шкоди. ОБСЄ працювала над міжнародними стандартами моніторингу та оцінювання. IMPEL допомагає наближати українську модель екологічного контролю до європейської практики.
Тепер усі ці елементи отримали конкретну міжнародну точку призначення: доказова база має перетворюватися на належно сформовані компенсаційні вимоги B3.1.
Саме тому відкриття B3.1 дає можливість оцінити не лише масштаб завданої довкіллю шкоди, а й спроможність створеної в Україні системи цю шкоду довести.
Що насправді означає відкриття B3.1
Категорія B3.1 охоплює екологічну шкоду, спричинену міжнародно-протиправними діями Російської Федерації проти України з 24 лютого 2022 року.
Йдеться про негативний вплив на воду, атмосферне повітря, ґрунти, флору, фауну, екосистеми, ландшафти, природні ресурси та взаємозв’язки між ними.
До заяви можуть включатися витрати на запобігання та усунення шкоди, її моніторинг та оцінювання, очищення, відновлення і реабілітацію, а також сама втрата екологічних благ, послуг та цінності.
Але принципово важливо розмежувати дві процедури.
Внесення заяви до міжнародного Реєстру збитків не означає присудження компенсації. Реєстр приймає та фіксує заяви, які відповідають установленим критеріям. Розгляд вимог по суті та визначення компенсації належатимуть до наступної частини міжнародного компенсаційного механізму.
Від воєнної події до міжнародної вимоги
Для професійної оцінки B3.1 важливо не змішувати різні стадії документування шкоди.
Воєнний інцидент ще не є доказаною екологічною шкодою.
Встановлена екологічна шкода ще не є грошовим розрахунком збитків.
Розрахований збиток ще не є міжнародною компенсаційною вимогою.
Повний доказовий маршрут виглядає значно складніше:
ВОЄННА ПОДІЯ
↓
місце, час та обставини
↓
фіксація екологічних наслідків
↓
відбір проб та інструментальні вимірювання
↓
лабораторні та інші докази
↓
встановлення причинного зв’язку
↓
визначення методики оцінювання
↓
розрахунок шкоди
↓
формування доказового пакета
↓
ЗАЯВА B3.1
↓
МІЖНАРОДНИЙ РЕЄСТР ЗБИТКІВ
↓
майбутній міжнародний компенсаційний механізм
Якість міжнародної вимоги залежатиме від якості кожної ланки цього ланцюга.
Чому ця тема безпосередньо стосується НацДорЯкості
Для Національної дорожньої асоціації якості ця проблематика не починається з відкриття B3.1.
Професійна робота експертів Асоціації протягом попередніх років перетиналася з питаннями державного екологічного контролю, діяльністю Оперативного штабу при Державній екологічній інспекції, імплементацією європейських підходів та практичними механізмами оцінювання екологічної шкоди.
Тому B3.1 ми розглядаємо не як окрему міжнародну процедуру, а як завершальну ланку значно довшого процесу: від належної фіксації факту шкоди до доказу, який може бути використаний у міжнародній компенсаційній системі.
Держекоінспекція: де народжується первинний доказ
Після початку повномасштабної агресії Україна створила нормативну систему визначення шкоди та збитків, завданих війною.
Постанова Кабінету Міністрів України №326 визначила напрями, показники та відповідальні органи для встановлення такої шкоди. За низкою ключових екологічних напрямів безпосередню роль отримала Державна екологічна інспекція України.
Саме на цьому рівні виникає значна частина матеріалів, без яких міжнародна вимога неможлива: відомості про місце та обставини події, результати обстеження, відбору проб, вимірювань, лабораторних досліджень та подальших розрахунків.
Тому Держекоінспекцію доцільно розглядати не лише як орган державного контролю, а і як один із ключових елементів майбутньої доказової інфраструктури B3.1.
ПРООН і Швеція: інфраструктура доказування створювалася з 2022 року
У грудні 2022 року ПРООН та Уряд Швеції започаткували проєкт «Зменшення ризиків довгострокових екологічних катастроф в Україні шляхом створення Координаційного центру з оцінки шкоди довкіллю» — Environmental Damage Assessment Project.
Проєкт триває до грудня 2026 року. Загальний обсяг внесків становить близько 6,9 млн доларів США.
Його мета напряму пов’язана з нинішніми потребами B3.1: допомогти державним органам створити нормативну та інституційну інфраструктуру, необхідну для збору і документування доказів екологічної шкоди війни.
Проєкт охоплює розроблення методологій, нормативної бази, технічних можливостей для фіксації доказів, використання мобільних лабораторій, навчання державних фахівців, GIS-технології, питання хімічної безпеки та інші практичні напрями.
Від методики до обладнання
Ця робота вже має матеріальний вимір.
У 2025 році Державній екологічній інспекції передавали обладнання для польового оцінювання шкоди — зокрема засоби відбору проб води та ґрунту і холодильне обладнання для їх зберігання.
У вересні 2026 року ПРООН повідомляла вже про 10 переданих Держекоінспекції мобільних мінілабораторій. Вони обладнані дронами, засобами відбору проб води і ґрунту, холодильними установками для зберігання проб та супутниковим зв’язком для передачі інформації з віддалених територій.
Ще 20 таких мобільних лабораторій очікувалися у жовтні 2026 року.
Таким чином, ідея доказового ланцюга поступово набуває фізичної інфраструктури: від місця події та проби до цифрових даних і централізованої справи.
Реєстр екологічних збитків: міст до B3.1
У 2026 році Environmental Damage Assessment Project та Держекоінспекція за підтримки Швеції запустили Реєстр екологічних збитків.
Саме тут зв’язок із міжнародним механізмом стає прямим.
За інформацією ПРООН, Реєстр має забезпечити збір та збереження доказів екологічної шкоди, спричиненої війною, а зібрані дані мають передаватися до міжнародного Реєстру збитків для України.
Це означає, що український Реєстр екологічних збитків повинен бути не архівом великих цифр, а інфраструктурою доказів.
І саме ефективність цього переходу — від внутрішньої справи до міжнародної вимоги — тепер потребує професійної оцінки.
ОБСЄ: доказ має відповідати стандарту
Паралельний напрям розвивався за підтримки ОБСЄ.
У 2022–2025 роках ОБСЄ реалізовувала проєкт «Екологічний моніторинг війни проти України та стратегія відновлення».
Один із його ключових результатів особливо важливий у контексті B3.1 — дослідження європейських, міжнародних та українських стандартів моніторингу й оцінювання екологічних наслідків війни.
Аналітичний звіт був підготовлений на запит українського центрального органу у сфері захисту довкілля. За результатами дослідження ОБСЄ визначила перелік європейських і міжнародних стандартів, які необхідно прийняти в Україні для забезпечення стандартизованих методів моніторингу та контролю.
Для міжнародної компенсаційної вимоги це принципово.
Недостатньо мати цифру концентрації забруднювача. Необхідно мати можливість встановити, яким методом вона отримана, ким і коли відібрана проба, як її зберігали, яка лабораторія проводила дослідження і чи можна відтворити результат.
IMPEL: європейський вимір екологічного контролю
Ще один елемент системи — співпраця України з IMPEL, Європейською мережею з імплементації та правозастосування екологічного права.
Її значення виходить за межі окремої методики оцінювання збитків. Йдеться про те, якою має бути сама система державного екологічного контролю, її процедури, інституційна спроможність та практика правозастосування у процесі наближення України до екологічного acquis ЄС.
Андрій Мороз — Національний координатор IMPEL Network в Україні. У контексті цього дослідження його професійний напрям важливий саме як європейський вимір екологічного контролю, імплементації та правозастосування.
Це має пряме відношення до B3.1: міжнародна якість доказів залежить не лише від лабораторії, а й від якості інституції, яка організовує контроль, документування та збереження результатів.
Практичний вимір: доказ повинен пережити час
Ігор Жданюк — інженер-консультант FIDIC, експерт з реалізації інфраструктурних проєктів.
У цьому дослідженні інженерний погляд важливий передусім для аналізу самого доказового процесу.
Між подією та майбутнім рішенням щодо компенсації можуть пройти роки. Отже, доказова система має забезпечувати простежуваність матеріалу протягом усього його життєвого циклу.
Для кожної суттєвої вимоги повинна бути можливість відновити логіку:
- де і коли сталася подія;
- який об’єкт або компонент довкілля постраждав;
- хто зафіксував наслідки;
- хто, де і за якою процедурою відібрав проби;
- як забезпечувалося їх зберігання та передача;
- яка лабораторія і за яким методом проводила дослідження;
- як встановлено причинний зв’язок із воєнною подією;
- за якою методикою розраховано шкоду;
- хто перевірив повноту матеріалів;
- хто сформував міжнародну компенсаційну вимогу.
Якщо одна з цих ланок не підтверджується документально, проблема виникає не лише в екологічному контролі. Вона переходить на рівень доказової стійкості всієї вимоги.
Екоцид і B3.1 — різні процеси, але спільна проблема
Паралельно Верховна Рада працює над кримінально-правовим визначенням відповідальності за екоцид.
У 2026 році зареєстровані законопроєкти №15424 та №15424-1 щодо уточнення або посилення відповідальності за екоцид.
Аналіз Дослідницької служби Верховної Ради показує важливу проблему: використання таких оціночних понять, як «глибоке та деструктивне порушення», «повна втрата здатності природного середовища до самовідновлення» або «неможливість проживання людей», без об’єктивних критеріїв може ускладнювати юридичну кваліфікацію.
Окремою проблемою є відмежування екоциду від інших кримінальних правопорушень проти довкілля.
Екоцид і компенсаційна вимога B3.1 — юридично різні процеси. Але їх об’єднує одна фундаментальна вимога: масштаб екологічної шкоди недостатньо проголосити. Його необхідно виміряти, задокументувати та довести.
Хто має подавати заяву B3.1
Правила міжнародного Реєстру не зводять усі екологічні вимоги України до одного державного органу.
Заявниками можуть виступати держава, органи державної влади, регіональні та місцеві органи, а також відповідні державні й комунальні юридичні особи.
Тому Держекоінспекція може бути ключовим виробником і систематизатором доказової інформації, але це не означає, що саме вона автоматично повинна бути заявником у кожній справі.
І тут виникає одна з найважливіших управлінських проблем наступного етапу — координація.
Необхідно визначити, хто формує конкретну вимогу, хто перевіряє її повноту, хто приймає рішення про подання та як держава запобігатиме дублюванню заяв різними органами, установами чи громадами.
Система створена. Тепер потрібен результат
Станом на початок жовтня 2026 року Україна вже має значну частину необхідної інфраструктури.
- нормативну систему визначення шкоди;
- методики оцінювання;
- накопичений масив матеріалів Держекоінспекції;
- Координаційний центр з оцінки шкоди довкіллю;
- міжнародну технічну підтримку;
- обладнання та мобільні лабораторії;
- підготовлених фахівців;
- роботу ОБСЄ зі стандартизації моніторингу;
- європейський напрям IMPEL;
- Реєстр екологічних збитків;
- відкриту категорію B3.1 міжнародного Реєстру збитків.
Тому критерій оцінювання роботи державної системи також має змінитися.
Недостатньо повідомляти, скільки випадків зафіксовано і на яку загальну суму розраховано шкоду.
Наступними показниками результату повинні стати:
- кількість справ, перетворених на повний доказовий пакет;
- кількість справ, перевірених на відповідність вимогам B3.1;
- кількість сформованих заяв;
- кількість фактично поданих заяв;
- кількість заяв, внесених до міжнародного Реєстру;
- проблеми, які виявить перша практика міжнародної процедури.
П’ять питань, на які тепер потрібна відповідь
1. Скільки накопичених справ уже інтегровано до Реєстру екологічних збитків?
2. Скільки з них перевірено на відповідність доказовій структурі B3.1?
3. Скільки готових заяв B3.1 уже сформовано та фактично подано?
4. Хто координує визначення заявника у справах, де одночасно присутні інтереси держави, громади або державного підприємства?
5. Чи відповідають матеріали, накопичені у 2022–2025 роках, стандартам доказування, необхідним для міжнародної компенсаційної процедури?
Відповіді на ці питання покажуть реальний стан системи значно точніше, ніж загальна сума нарахованих екологічних збитків.
Висновок НацДорЯкості
Україна не починає формування екологічних доказів з нуля.
За роки війни виникла ціла архітектура: національні методики, робота Держекоінспекції, Координаційний центр, проєкт ПРООН і Швеції, технічне оснащення, робота ОБСЄ зі стандартами, європейський напрям IMPEL та новий Реєстр екологічних збитків.
Відкриття B3.1 об’єднує ці елементи навколо конкретного результату.
Тепер головним показником спроможності системи буде не тільки те, чи може Україна встановити факт забруднення і розрахувати його вартість.
Необхідно забезпечити доказовий ланцюг, який залишатиметься зрозумілим та перевірюваним через роки: від координат місця події та первинної проби до методики оцінювання і міжнародної компенсаційної вимоги.
B3.1 — не завершення роботи зі встановлення екологічної шкоди війни. Це перший міжнародний іспит для системи, яку Україна створювала протягом попередніх років.
Якщо накопичені акти, вимірювання, лабораторні результати, геопросторові дані та розрахунки зможуть перетворюватися на повні й простежувані міжнародні вимоги, Україна отримає значно більше, ніж реєстр завданої шкоди.
Вона отримає доказову основу для майбутнього відшкодування.
При підготовці матеріалу використані:
- матеріали міжнародного Реєстру збитків для України (RD4U), категорія B3.1;
- матеріали Environmental Damage Assessment Project ПРООН в Україні та Уряду Швеції;
- матеріали Державної екологічної інспекції України;
- матеріали ОБСЄ щодо моніторингу та оцінювання екологічних наслідків війни;
- матеріали IMPEL Network щодо розвитку системи державного екологічного контролю України;
- постанова Кабінету Міністрів України №326 та пов’язані методики оцінювання шкоди;
- аналітичні матеріали Дослідницької служби Верховної Ради України щодо законодавчого регулювання екоциду.
