Ми, Асоціація “НацДорЯкість”, проаналізували внутрішній аудит Державного агентства відновлення щодо ремонту доріг у п’яти регіонах України. Результати вражають: станом на липень 2025 року понад 38% перевірених дорожніх об’єктів виявилися з дефектами – від тріщин в асфальті до порушення профілю дорожнього покриття. Це означає, що більше ніж кожна третя відремонтована ділянка дороги має проблеми з якістю. Чому так сталося і хто за це відповідає? Нижче ми наведемо конкретні приклади, розберемо причини та окреслимо, як громади можуть впливати на поліпшення ситуації.
Дефекти на дорогах: результати аудиту в 5 регіонах
Під час аудиту якості дорожніх ремонтів у п’яти областях України було виявлено низку порушень технології та недоліків контролю, що призвели до дефектів на покритті. Ось декілька показових прикладів з різних регіонів (усі випадки – реальні ситуації, зафіксовані протягом останніх років):
• Львівська область (Червоноградська громада): Після капітального ремонту ділянки дороги у 2021 році вже за кілька тижнів нове асфальтне покриття почало розсипатися та тріскатися . На фото видно, як із дороги можна руками відламувати шматки асфальту . Причину руйнування з’ясовували експерти – перевіряли товщину покриття та дотримання технології, підозрюючи недостатню товщину шару або інші технічні порушення при укладанні . Висновок очевидний: технологія ремонту була порушена, а контроль за підрядником – недостатній. У результаті громада отримала неякісну дорогу, яка потребує повторного ремонту.
• Полтавська область (Кобеляцький район): На місцевій дорозі Кобеляки – Просяниківка, відремонтованій у 2018 році за ~9,8 млн грн, вже через два роки з’явилися тріщини та вибоїни . Навесні 2020-го інженери технагляду обстежили цю та інші відремонтовані ділянки і склали понад 30 приписів щодо усунення дефектів . Підрядник визнав проблеми та погодився виправити недоліки власним коштом у межах гарантійних зобов’язань . Цей приклад демонструє, що гарантія на ремонт доріг має діяти: якщо дорога руйнується раніше гарантійного строку (3-5 років), підрядник зобов’язаний безоплатно усунути дефекти . Водночас випадок показує і недоліки профілактики – дефекти могли б не виникнути, якби ремонт виконали якісно з самого початку.
• Черкаська область (траса Н-01 Київ–Знам’янка): На відрізках цієї траси, відремонтованих у 2016 році, вже наступного року були виявлені численні тріщини та руйнування стиків . Верифікатори CoST (ініціатива з прозорості будівництва) влітку 2017-го здійснили огляд і зафіксували дефекти, яких чомусь не було в офіційному звіті державного контролю якості . Зокрема, на новому покритті утворилася сітка тріщин, частково залита бітумною мастикою . Також були проблеми з технологічними швами: поздовжні стики руйнувалися, поперечні стики виконані неякісно . Ймовірна причина – порушення технології укладання (наприклад, неправильний температурний режим асфальтобетону) та слабкий нагляд з боку Замовника. Ця ситуація на Черкащині не унікальна: як відзначала дорожня експертка Наталія Форсюк, подібні проблеми якості та неповний контроль спостерігаються майже в усіх регіонах України .
• Чернігівська область: У прифронтових громадах цього регіону після деокупації теж проводилися термінові ремонти доріг. Хоча повномасштабних аудитів якості там ще бракує, вже відомо, що інтенсивна експлуатація в умовах війни швидко виявляє огріхи ремонту. За даними Агентства відновлення, тільки за перше півріччя 2025 року в Україні ліквідовано понад 1,68 млн м² дефектів дорожнього покриття на дорогах державного значення – значна частина цих аварійних ремонтів припадає саме на прифронтові області. Для Чернігівщини, Сумщини, Харківщини та інших постраждалих регіонів типовими є просідання покриття та ямковість, що виникають невдовзі після спішних ремонтів. Наприклад, на трасах, які використовуються військовою технікою, покриття швидко зношується, якщо ремонт зроблено неякісно або з відхиленнями від технології. Це сигнал, що навіть у воєнний час не можна жертвувати контролем якості: недоліки будуть множитися і потребуватимуть нових вкладень на виправлення.
• Інші поширені проблеми (усі регіони): Аудит також виявив системні порушення, притаманні багатьом областям. Зокрема, трапляються випадки, коли відремонтовані дороги не мають належно оформленого “паспорта об’єкта” – тобто технічної документації про виконані роботи. Відсутність паспорта означає, що ремонт проведено без належного проєктного та авторського нагляду, і надалі складніше встановити відповідальних за дефекти. Крім того, деякі підрядники порушують технологічні процеси (не витримують час ущільнення основи, економлять на матеріалах, ігнорують температурні режими при укладанні асфальту тощо). Такі дії дають тимчасову видимість рівної дороги, але вже за перший сезон проявляються тріщини, колійність, вибоїни. Нарешті, майже повсюдно фіксується недостатній зовнішній нагляд – громади і незалежні експерти поки що рідко залучені до контролю ремонтів, через що багато недоліків залишаються “за кадром” до завершення гарантійного терміну.
Важливо: Наведені приклади – лише верхівка айсберга. Наш аналіз охопив 5 регіонів, але тенденції аналогічні по всій країні . Дороги – це артерії економіки та безпеки, тому якість їх відновлення не може бути другорядним питанням. Нижче розглянемо, хто і як має контролювати ці процеси, та що можуть зробити місцеві громади, аби дороги після ремонту служили, а не руйнувалися.
Хто відповідає за якість доріг?
Контроль якості дорожніх робіт – це спільна відповідальність кількох сторін. Кожна з них має свої обов’язки на різних етапах ремонту та експлуатації. Роз’яснюємо, хто саме має гарантувати якість і як їх роль визначена нормативно та на практиці:
• Підрядники (виконавці робіт): Саме на будівельну організацію покладено первинний операційний контроль якості – вона має використовувати сертифіковані матеріали, дотримуватися ДСТУ та технологічних карт. Підрядник відповідає за власний вхідний контроль матеріалів і процесів . Більше того, кожен договір на ремонт передбачає гарантійні строки (зазвичай 3–5 років) і зобов’язує підрядника усувати виявлені дефекти за власний кошт протягом цього періоду . Таким чином, якісно виконати роботи з першого разу – в інтересах самого підрядника, щоб не нести додаткові витрати на переробки. На практиці, на жаль, дефекти допускали всі основні дорожні компанії, але сумлінні підрядники виправляють їх без заперечень. Ми, як асоціація, наполягаємо: недобросовісні виконавці мають нести відповідальність, аж до судових позовів і втрати права брати нові підряди.
• Замовники (державні органи та служби автомобільних доріг): Державне агентство відновлення (раніше Укравтодор) та його регіональні служби – це основні замовники ремонтів на дорогах державного значення. Вони повинні забезпечувати технічний нагляд і приймання робіт . У кожній області є Відділ якості та технічного контролю і акредитована дорожня лабораторія при Службі автодоріг . Їхня роль – стежити за дотриманням технологій під час ремонту та перевіряти матеріали і виконання робіт на відповідність стандартам. Замовник має повноваження не приймати роботи, доки недоліки не усунуто. Також Агентство (Укравтодор) здійснює системний моніторинг стану доріг і ремонту по країні . На жаль, як показав випадок у Черкаській області, іноді державний моніторинг буває формальним – не всі дефекти потрапляють у звіти . Це треба виправляти на інституційному рівні: служби мають реагувати на кожен сигнал про дефект і прозоро звітувати про якість.
• Місцеві влади: Органи місцевого самоврядування відповідають за стан та ремонт доріг місцевого і комунального значення (вулиці міст, сіл, селищ) . За законом підтримання якості дорожньої мережі в населених пунктах повністю лежить на місцевій владі . Це означає, що міські чи сільські ради – замовники ремонтів місцевих доріг – мають контролювати підрядників не менш уважно. Якщо комунальна дорога розбита чи відремонтована неякісно, саме місцева влада несе відповідальність, і громадяни можуть вимагати від неї виправити ситуацію . У багатьох областях створені обласні або районні комунальні підприємства (на кшталт “Агентство місцевих доріг”), які замовляють і контролюють ремонти – їх керівники теж несуть пряму відповідальність перед громадою. На практиці, на жаль, не всі ОТГ мають достатні ресурси і фахівців для якісного технагляду, тож часто якість ремонту сільської дороги стає відомою лише “по факту”, коли з’являються ями.
• Громадськість (громади, громадські організації, незалежні контролери): Хоча формально мешканці не мають прямих контрольних повноважень, роль громади у нагляді за дорожніми ремонтами стрімко зростає. Місцеві мешканці – перші, хто помічає дефекти, тому їхні звернення і скарги – цінне джерело інформації для замовників. Наприклад, водії та пішоходи можуть повідомляти про ями і просідання через гарячі лінії або спеціальні сервіси (нині працюють канали скарг через застосунки на кшталт Waze та інші платформи ). Активні громадяни та журналісти нерідко ініціюють перевірки: як у випадку з Червоноградською дорогою, публікація фото розсипаного асфальту спонукала ОДА виїхати на місце і провести експертизу . Громадські організації також реалізують проєкти незалежного моніторингу – згадаємо CoST, яка перевіряла дороги і виявляла приховані недоліки . Ми, Асоціація “НацДорЯкість”, об’єднуємо експертів і активістів саме з метою допомогти громадам контролювати якість дорожніх робіт. Наш принцип: жоден дефект не має бути замовчаний.
Рекомендації для громад: як моніторити якість ремонту
Активна позиція громадян може значно покращити ситуацію з дорожньою якістю. Ось кілька порад від “НацДорЯкість” для місцевих громад та активістів – як контролювати ремонти доріг у своєму місті чи селі:
• Дізнайтеся про проєкт до початку ремонту. Громаді варто вимагати прозорості від замовника: оприлюднення основних параметрів проєкту (кошторис, технологія ремонту, товщина шарів, матеріали). Цю інформацію можна знайти на порталі публічних закупівель (Prozorro) або запросити через запит до місцевої влади. Знаючи, що саме і як повинні зробити підрядники, легше виявити відхилення. Наприклад, якщо за проєктом має бути 5 см асфальту, а постелили тонший шар – це порушення, на яке слід одразу вказати.
• Стежте за ходом виконання робіт. Під час ремонту мешканцям корисно періодично бувати на об’єкті (звісно, не заважаючи роботі) – дивитися, чи дотримуються технології. Звертайте увагу на наступне: чи є на ділянці інженер технагляду від замовника, чи роблять лабораторні виміри (товщини шару, температури асфальту), чи витримують необхідні перерви для ущільнення основи. Якщо ви помітили явні порушення (наприклад, асфальт кладуть у дощ, або без ґрунтовки тріщин), фіксуйте це на фото/відео. Потім негайно повідомте замовнику (Службі автодоріг чи місцевій раді) про порушення – бажано письмово, щоб лишився слід звернення.
• Перевірте роботи при здачі об’єкта. Коли ремонт завершено, не полінуйтеся оглянути дорогу особисто. Зверніть увагу на рівність покриття, відсутність явних дефектів: хвиль, напливів, тріщин, ямок. Попросіть у місцевої влади копію паспорта об’єкта або акту приймання – там мають бути зазначені результати контролю якості. Якщо такого документа немає – це тривожний сигнал про халатність. У разі виявлення дрібних недоліків (скажімо, кілька тріщин або нерівності), вимагайте вписати їх в акт та встановити строк усунення. Об’єкт не має вважатися повністю прийнятим, доки підрядник не доведе його до норми.
• Не зволікайте повідомляти про проблеми. Якщо після ремонту минуло кілька місяців і ви бачите, що з’являються дефекти (ями, тріщини, колія) – дійте одразу. Напишіть звернення до балансоутримувача дороги: для державних трас – до обласної Служби відновлення (автодору), для вулиць – до міської/селищної ради або комунального підприємства. Вкажіть, де і які проблеми виникли, додайте фото. Вимагайте ремонту за гарантією. Одночасно можна направити скаргу в Держслужбу з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) або навіть поліцію, якщо дефекти створюють аварійну небезпеку – іноді такі скарги стимулюють дорожників швидше відреагувати . Головне – не мовчати, адже гарантійний термін обмежений, і якщо його пропустити, ремонту за рахунок підрядника вже не доб’єшся.
• Об’єднуйте зусилля та залучайте медіа. Практика показує, що колективний голос громади звучить гучніше. Об’єднайтеся в ініціативну групу чи зверніться до місцевих активістів, журналістів, нашої асоціації – разом легше домогтися уваги до проблеми. Резонансні історії (як-от про дорогу, де “асфальт зліз за тиждень”) не тільки змушують владні органи та підрядників ворушитися, а й попереджають інших про неприпустимість халтури. Наприклад, після розголосу випадку в Червонограді обласна влада пообіцяла не приймати неякісну роботу та притягнути підрядника до відповідальності. Так само і в інших регіонах: публічність – дієвий інструмент, щоб якість доріг стала пріоритетом. Ми рекомендуємо вести хроніку ремонту – публікувати в соцмережах фотозвіти “до/після” з хештегом вашої громади, відзначати офіційні сторінки Агентства відновлення, ОДА, міськради. Коли відповідальні особи знають, що громада тримає все під контролем, шансів зробити абияк набагато менше.
Дорожня якість – наша спільна справа. Асоціація “НацДорЯкість” і надалі стежитиме за станом відновлення автошляхів. За підсумками аудиту у п’яти областях ми готуємо інтерактивну карту дефектів, щоби кожен міг побачити, де і які проблеми виявлені. Ми сподіваємося, що озвучені факти стануть поштовхом для реформ: посилення технологічної дисципліни серед підрядників, невідворотності покарання за брак, прозорості з боку дорожніх служб і активнішого залучення громадськості. Пам’ятаймо: якісні дороги – це не розкіш, а життєва необхідність для країни. Вимагаючи якості від дорожників сьогодні, ми інвестуємо у безпеку, економію та розвиток наших громад на роки вперед. Разом доб’ємося, щоб українські дороги були міцними і довговічними – навіть в умовах повоєнного відновлення!
