Ремонт доріг коштом бізнесу: аналіз постанови № 1348

Ігор Жданюк, інженер-консультант, виконавчий директор Асоціації «Нацдорякість»
4 листопада 2026 року

Уряд запровадив експериментальний механізм фінансування ремонту та утримання автомобільних доріг коштом суб’єктів господарювання. Для підприємства це можливість відновити критично важливий маршрут. Для держави — залучити додатковий ресурс. Однак суспільна користь залежатиме від того, як обиратимуть ділянки, перевірятимуть технічні рішення та відповідатимуть за результат.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2026 року № 1348 затверджено відповідний Порядок. Експеримент розрахований на період дії воєнного стану, але не більш як на два роки з дня набрання постановою чинності. Він охоплює поточний ремонт та експлуатаційне утримання автомобільних доріг загального користування.

Інженерна оцінка цього рішення має починатися з питання: який стан дороги буде забезпечено після витрачання грошей і хто його підтвердить? Внесок підприємства може допомогти логістиці, але сам по собі не гарантує довговічності покриття, справного водовідведення чи безпеки руху.

Що саме дозволяє постанова

Участь бізнесу добровільна: за пунктом 5 Порядку суб’єкти господарювання можуть ухвалювати рішення про фінансування за власною ініціативою. Документ не встановлює нового обов’язкового платежу, не обіцяє компенсації витрат чи податкового заліку та не надає підприємству права власності на дорогу або права запроваджувати плату за проїзд.

Сфера застосування також має значення. Порядок стосується автомобільних доріг загального користування державного та місцевого значення. Його не слід автоматично поширювати на всі вулиці комунальної власності, під’їзні шляхи підприємств чи внутрішні виробничі дороги. Так само він не є універсальним дозволом виконувати під назвою поточного ремонту роботи, які за своїм змістом потребують іншої процедури.

Окремо виключено ділянки, на яких розташовані автоматичні, стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю. Для логістичних підприємств це суттєва умова перевірки маршруту ще до підготовки пропозиції. Участь у фінансуванні дороги не створює дозволу на перевантаження транспортних засобів.

Два механізми з різною організацією робіт

Порядок передбачає перерахування коштів через бюджетні рахунки та виконання робіт за безоплатним договором доручення. Від обраного механізму залежить, хто організовує виконання і якими документами фіксується результат.

Для доріг державного значення кошти за договором фінансування надходять на казначейський рахунок Агентства відновлення до спеціального фонду за кодом доходів 25020200 у межах бюджетної програми 3111020. Далі їх перераховують обласним службам відновлення. Для доріг місцевого значення передбачено надходження до територіальних дорожніх фондів у складі обласних бюджетів за кодом 42020500 та подальше спрямування балансоутримувачам.

Отже, у першому механізмі джерело коштів приватне, а організація закупівлі залишається публічною. У другому потрібне окреме договірне визначення організації виконання, контролю та приймання. Сама назва «безоплатний договір доручення» не означає відсутності витрат на матеріали, техніку, лабораторію чи безпеку руху: їх розподіл необхідно врегулювати до початку робіт.

Як ділянка потрапляє до переліку

Підприємство подає балансоутримувачу пропозицію із зазначенням найменування та індексу дороги, протяжності ділянки й обсягу фінансування. Балансоутримувач повідомляє результат розгляду протягом 30 робочих днів. Пропозицію, для неврахування якої немає передбачених Порядком підстав, передають далі разом з обґрунтуванням потреби, очікуваної вартості, техніко-економічним обґрунтуванням, технічними параметрами та дефектними актами.

Пропозиції до переліку формують Агентство відновлення для державних доріг та обласні військові адміністрації для місцевих. Мінрозвитку має протягом 10 робочих днів після отримання пропозицій затвердити перелік або відмовити за наявності передбачених пунктом 9 бюджетних асигнувань. Затверджений перелік оприлюднюють протягом трьох робочих днів.

Ці строки стосуються окремих етапів. Їх не можна подавати підприємству як гарантований загальний строк від першого звернення до початку ремонту: необхідні також підготовка технічних матеріалів, укладення договорів, а за відповідного механізму — закупівля.

Пункти 6 і 9 містять запобіжники проти накладання на визначене бюджетне фінансування, зокрема за напрямом Держспецтрансслужби. Водночас практичне застосування пункту 9 потребує точного зіставлення ділянки та складу робіт: чи збігаються вони з бюджетним заходом повністю, чи йдеться про іншу потребу на тій самій дорозі? Інакше корисна ініціатива може бути відхилена через надто широке тлумачення обмеження.

Відбір має спиратися на вимірюваний стан дороги

Якщо на одну ділянку претендують кілька пропозицій, перевага насамперед надається тій, що забезпечить нормативний експлуатаційний стан, зокрема за ДСТУ 3587:2022. Для подальшого порівняння визначено послідовність оцінювання обсягів робіт за підрозділами ДСТУ 8747:2025. Якщо повної відповідності не забезпечує жодна пропозиція, оцінюють ступінь наближення до нормативних вимог.

Це ставить перед балансоутримувачем конкретне інженерне завдання: документально пояснити, чому одна пропозиція забезпечує кращий стан, ніж інша. Порівнювати лише суму внеску чи площу нового покриття недостатньо. Потрібні вихідні обстеження, однакові межі оцінювання та прогнозований результат за визначеними показниками.

Окреме питання виникає щодо пункту 7: підставою для неврахування ділянки названо встановлену за оглядом або обстеженням відповідність основним вимогам до будівель і споруд. Для експлуатаційного утримання це потребує уважного застосування. Дорога може відповідати вимогам на дату огляду і водночас потребувати сезонних та профілактичних заходів для збереження цього стану. На мою оцінку, необхідно роз’яснити, як зазначена підстава узгоджується з метою фінансувати також утримання.

Що змінилося після антикорупційної експертизи

НАЗК у висновку до проєкту постанови вказувало на невизначеність відбору, умов договорів доручення та усунення недоліків. У затвердженому тексті є критерії порівняння пропозицій, підстави відмов, безоплатність доручення, посилання на технічні вимоги й місячний строк усунення невідповідностей.

Зіставлення документів показує, що частину порушених питань врегульовано. Однак це не є підтвердженням повного врахування рекомендацій або окремим погодженням остаточного тексту НАЗК. Висновок до проєкту слід використовувати саме як матеріал для порівняння редакцій. Висновок НАЗК.

Якість потрібно закласти в технічне завдання і договір

Порядок визначає адміністративний механізм, але для кожної ділянки потрібна власна система підтвердження якості. Як інженер-консультант вважаю необхідним передбачати такі умови у технічному завданні та договорах — відповідно до виду робіт і застосовних вимог:

• Вихідний стан і причини дефектів. Межі ділянки, результати огляду, стан основи, узбіч і водовідведення, характер навантаження. Якщо руйнування спричинене замочуванням або недостатньою несучою здатністю, заміна верхнього шару може дати короткочасний ефект.
• Вимірюваний результат. Перелік операцій, матеріали, товщини шарів, вимоги до ущільнення, рівності, зчеплення та відведення води — у тій частині, якої стосується конкретне втручання.
• Контроль матеріалів і технології. Підтвердження характеристик матеріалів, контрольні випробування, фіксація прихованих робіт та виконавча документація відповідно до прийнятого рішення.
• Незалежна перевірка приймання. Доцільно розділити функції фінансування, виконання та підтвердження відповідності, визначити повноваження інженера чи іншого контролера і порядок оформлення зауважень.
• Безпека та подальша відповідальність. Організація руху під час робіт, порядок негайного реагування на небезпечні дефекти, гарантійні умови та зобов’язання після завершення експерименту з урахуванням законодавства.

Це мої авторські рекомендації щодо організації робіт, а не перелік нових обов’язків, дослівно встановлених постановою № 1348. Посилання в договорі на стандарт має супроводжуватися зрозумілою процедурою: що вимірюють, хто перевіряє, які документи передають і за яких умов результат приймають.

Передбачений пунктом 17 місяць для усунення невідповідностей не слід перетворювати на період очікування, якщо дефект загрожує руху. Договір має окремо визначати повідомлення про небезпеку та невідкладні заходи. Гарантійні умови також потребують самостійного врегулювання: строк дії експерименту не дає відповіді на всі питання щодо дефектів, які проявляться пізніше.

Економіка участі та інтерес дорожньої мережі

Для підприємства рішення може бути раціональним, якщо витрати на ремонт нижчі за прогнозовані втрати від об’їздів, простоїв і пошкодження транспорту. Таке порівняння має включати весь обсяг участі: обстеження, підготовку рішення, виконання, перевірку якості та подальші зобов’язання. У постанові немає загальної гарантії повернення цих витрат.

Для держави виникає інша задача — зберегти цілісність мережі. Є ризик, що додатковий ресурс концентруватиметься біля великих виробничих і логістичних об’єктів, тоді як соціально важливі дороги без зацікавленого платоспроможного підприємства залишатимуться без такої підтримки. Це прогнозований ризик моделі, а не встановлений результат експерименту.

Тому приватні пропозиції потрібно співвідносити з транспортною функцією маршруту, доступом до лікарень, евакуаційними потребами, громадським транспортом та обґрунтованими пріоритетами відновлення. Підприємство обирає, куди спрямувати добровільний внесок; публічний балансоутримувач має оцінювати наслідки для всіх користувачів.

Результат експерименту — збережена працездатність дороги

Пункт 18 передбачає щомісячне інформування балансоутримувачами Агентства відновлення або ОВА про виконання робіт та використані кошти, а також щорічне подання узагальненої інформації Мінрозвитку до 10 грудня. Після завершення експерименту міністерство має протягом двох місяців подати Уряду звіт і пропозиції щодо законодавчих змін.

Для оцінювання ефективності цих даних варто доповнити підтвердженим станом ділянки до і після робіт, результатами випробувань, повторними дефектами, витратами на їх усунення та змінами доступності маршруту. Доцільне оприлюднення результатів із дотриманням законних обмежень щодо чутливої інформації. Сам Порядок прямо вимагає оприлюднення переліку доріг; ширший набір відкритих даних є пропозицією щодо прозорості.

Постанова № 1348 створює можливість залучити кошти бізнесу для конкретних дорожніх потреб. Її практичну цінність визначатимуть обґрунтованість технічного рішення, перевірена якість і виконання зобов’язань. Додаткове фінансування має давати дорогу, яка залишається безпечною та працездатною після завершення робіт.