Арифметика графіка скиду, прогноз мінералізації, водно-сольовий баланс і правові умови: чому документ потребує доопрацювання перед погодженням.
У попередній публікації я запропонував починати роботу з Інгульцем зі спільних даних і чітко сформульованих питань. Тепер хочу показати, як цей підхід працює на конкретному документі — проєкті індивідуального регламенту скидання шахтних вод зі ставка-накопичувача в балці Свістунова у міжвегетаційний період 2026–2027 років. Його підготовку розглядали окремим питанням порядку денного Міжвідомчої робочої групи 10 вересня 2026 року.
На кону одночасно безпека ставка-накопичувача, безперервність водовідведення із шахт, стан Інгульця та доступність води для інших користувачів. Це не дає підстав ані ігнорувати ризик переповнення, ані погоджувати режим скиду, наслідки якого неможливо відтворити за його власними даними. Мій висновок: надану редакцію регламенту погоджувати передчасно. Її слід повернути на перевірюване доопрацювання із конкретним переліком вимог.
Нижче йдеться про аналіз наданої редакції проєкту, а не про ухвалене рішення МРГ чи оцінку мотивів його розробників. Усі посилання на сторінки стосуються цієї редакції документа; розрахункові приклади, прямо позначені як мої, не є новим прогнозом стану річки.
Що саме пропонується і чому вибір варіанта має значення
У проєкті розглянуто скид зі ставка з витратою 0,8 м³/с (варіант 1) або 1,4 м³/с (варіанти 2а, 2б, 2в). Для рекомендованого варіанта 2а вказано 16 жовтня — 20 грудня 2026 року, 66 діб, близько 7,983 млн м³ шахтної води. З Карачунівського водосховища передбачено попуск 11 м³/с; після врахування запланованих водозаборів 5,4 м³/с безпосередньо для розбавлення проєкт відводить 5,6 м³/с (с. 112–114, 117–119).
Такий режим може швидше звільнити ємність ставка. Водночас більша миттєва витрата шахтної води означає більше навантаження на річку в кожну годину роботи. Порівнювати варіанти потрібно щонайменше за чотирма показниками одночасно: мінімальний і максимальний рівень у ставку, пікові концентрації в річці, сумарне винесення солей та забезпеченість попусків з урахуванням водопостачання. Швидше спорожнення ставка саме по собі ще не доводить, що варіант є найменш шкідливим.
1. Графік скиду має дві різні арифметики
Найвиразніша розбіжність стосується рекомендованого варіанта 2а. У розділі 9 він триває 66 діб, і таблиця 10.1 також відводить на попуски 66 діб. Натомість текст розділу 10 називає 36 діб і обчислює відповідно 34,214 млн м³ загального попуску та 17,418 млн м³ води для розбавлення (с. 113–114, 118–119).
Перевірка елементарна: 11 м³/с × 86 400 с × 66 діб = 62,726 млн м³ попуску, а 5,6 м³/с за 66 діб = 31,933 млн м³ води після зазначених водозаборів. Саме останнє число наведено в таблиці 10.1. Величини 34,214 і 17,418 млн м³ відповідають 36 добам. Різниця для загального попуску — 28,512 млн м³. Це впливає на доступність ресурсу, вартість, домовленості з водокористувачами та режим роботи водосховища. Перед погодженням потрібні єдиний погодинний або принаймні добовий календар і таблиця, у якій для кожного варіанта збігаються дати, витрати, обсяги та простої.
Є також помилки в роках і датах. Вступ одночасно називає завершення попереднього скиду 5 травня і 5 березня 2026 року (с. 6); у висновках до режиму 2026–2027 років знову потрапляють дати 2025–2026 років (с. 132). Це потребує виправлення, хоча самої описки недостатньо, щоб оцінити безпеку схеми. Значно серйозніша саме розбіжність у тривалості й водних обсягах.
2. Прогноз мінералізації не відтворюється за наведеними вихідними даними
Таблиця 11.1 прогнозує у створі перед скидом загальну мінералізацію 1 900–2 200 мг/дм³, а після скиду за варіантом 1 — лише 2 400–2 700 мг/дм³. Водночас таблиця 11.2 наводить для ставка максимальну концентрацію 40 546 мг/дм³; витрата шахтної води у варіанті 1 становить 0,8 м³/с. Проєкт передбачає 5,6 м³/с після зазначених водозаборів і описує орієнтовно 6–7 м³/с сумарної витрати у створі змішування з урахуванням місцевих надходжень (с. 112, 121–122).
Можна зробити контрольну оцінку за формулою повного змішування: Cпісля = (Qрічки × Cвище + Qшахтної × Cшахтної) / (Qрічки + Qшахтної). Якщо взяти наведений проєктом максимум 40 546 мг/дм³, 0,8 м³/с шахтної води та 6–7 м³/с річкової, вийде приблизно 5 900–6 700 мг/дм³ за нижньої межі фонової мінералізації 1 900 мг/дм³; за 2 200 мг/дм³ результат буде ще вищим. Це контрольний сценарій на максимальній концентрації, не прогноз середньої якості. Але він показує: значення 2 400–2 700 мг/дм³ не можна приймати без розкриття іншої концентрації шахтної води, інших витрат або іншого алгоритму.
Додатковий сигнал міститься в самому проєкті: у таблиці 6.1 для попереднього періоду наведено розрахункові 6 426 мг/дм³ мінералізації після змішування, а таблиця 14.1 встановлює для варіанта 1 контрольне значення 7 000 мг/дм³ (с. 74, 130). Це різні показники і різні розрахункові ситуації, але пояснення, чому у ключовій прогнозній таблиці значення настільки нижче, документ має надати. Потрібні розрахункова таблиця для кожного створу, фактичні ряди спостережень, окремі значення для середнього та несприятливого сценаріїв і незалежна перевірка формул.
Є й прості контрольні приклади. У таблиці 6.1 розрахунок азоту амонійного після змішування дає 0,21 мг/дм³ за вихідних 0,28 і 0,35 мг/дм³: за прийнятою там формулою пасивного змішування результат не може бути нижчим за обидві вихідні концентрації. А співвідношення 1 312 млн м³ до 288,5 млн м³ на с. 79 дорівнює приблизно 4,55, а не 5,74. Ці арифметичні сигнали не доводять помилковості кожного висновку, але підтверджують потребу в суцільному аудиті розрахункових таблиць.
3. Операційні пороги не можна подавати як доказ екологічної безпечності
Проєкт відверто визнає, що за його розрахунками у контрольному створі попереднього скиду були перевищені орієнтири якості за хлоридами, сульфатами та загальною мінералізацією. Зокрема, таблиця 6.1 наводить 2 704 мг/дм³ хлоридів проти 350 мг/дм³ для господарсько-побутового водокористування; автори проєкту самі кваліфікують це як перевищення у 7,73 раза (с. 74–75). Окремо вони зазначають, що навіть вода вище місця скиду в певні періоди вже не відповідала деяким показникам якості (с. 75).
Ці відомості вимагають точного висновку. Перевищення вище випуску не можна автоматично приписувати шахтному скиду; водночас воно не дає права вважати додаткове навантаження байдужим. Потрібно показувати приріст концентрації та маси речовин між створами, а також стан річки до, під час і після скиду. Величини з таблиці 14.1 — 3 500/4 500 мг/дм³ хлоридів і 7 000/9 000 мг/дм³ мінералізації для варіантів 1/2а — є запропонованими проєктом порогами управління режимом, а не доказом дотримання загальних нормативів якості води (с. 130–131). Висновки про правомірність відступу або аварійну необхідність належать компетентним органам і потребують окремого обґрунтування.
4. Для вибору режиму потрібен замкнений водно-сольовий баланс
Регламент містить чимало вихідних цифр, але для ухвалення рішення їх треба звести в одну перевірювану модель. На кожну добу баланс ставка має показувати початковий запас, надходження від підприємств, опади та поверхневий приплив, випаровування, фільтрацію, скид і кінцевий запас. Для тих самих кроків потрібен баланс принаймні хлоридів, сульфатів і загальної мінералізації: скільки солей надходить, залишається, втрачається з фільтрацією та виходить через випуск. Невідомі складові потрібно позначити як невизначеність, а не обнулити.
Далі модель має продовжуватися вниз за течією: Карачунівське водосховище, Саксагань, інші притоки й випуски, водозабори, ставок, Інгулець після змішування та його промивка. Проєкт сам визнає вплив цих складових і наводить прогнозовані близько 60 млн м³ на подальшу промивку русла (с. 78–80, 96, 112, 132). Без єдиного балансу можна правильно обчислити обсяг води для однієї операції, але не довести ресурсну забезпеченість усієї послідовності.
Показовий приклад — оцінка в розділі 6: потребу у 1 312 млн м³ води для досягнення взятого там орієнтира якості пораховано з 12,474 млн м³ шахтної води, яку визначено як надходження за попередній рік, і для розрахунку витрати використано 151 добу. Натомість рекомендований варіант 2а передбачає 7,983 млн м³ за 66 діб (с. 77–78, 113–114). Навіть якщо цей приклад добре ілюструє масштаб проблеми розбавлення, одержані з нього 100,5 м³/с не слід називати точно розрахованою потребою саме для варіанта 2а: для нього необхідно узгодити вхідний обсяг і тривалість. Такий перерахунок не зробить завдання автоматично здійсненним, але прибере змішування різних сценаріїв в одному висновку.
Важливо розрізняти розбавлення концентрації і зменшення маси солей. Додавання річкової води знижує концентрацію у певному створі, але не прибирає з басейну солі, що потрапили зі ставка. А інтенсивніший варіант 2а може скоротити час скиду, збільшивши пікове навантаження. Цю ціну компромісу треба показати чисельно для всіх варіантів, включно зі сценаріями простоїв, маловоддя й нестачі води для розбавлення.
5. Прогноз якості води та правила зупинки повинні охоплювати весь період ризику
Прогноз у розділі 11 для характерних створів фактично зосереджений на хлоридах і загальній мінералізації. Таблиця складу води перелічує більше речовин, але для хімічного споживання кисню там стоїть прочерк, а просторового прогнозу для решти показників у цьому розділі немає (с. 121–122). Для обґрунтованого вибору режиму потрібні принаймні сульфати, показники кисневого режиму та ті компоненти, які сам документ пропонує контролювати; обсяг додаткових досліджень мають визначити профільні фахівці за фактичною мінливістю води.
У розділі 14 щоденний відбір проб не охоплює вихідні та свята, а загальну мінералізацію у трьох ключових створах передбачено визначати тричі на тиждень (с. 127–128). Це основа для лабораторного контролю, але без чітко описаної затримки між пробою, результатом і керуванням скидом важко гарантувати виявлення короткочасного піка. До регламенту слід додати перевірені оперативні показники, зокрема електропровідність як індикатор солоності з лабораторно встановленим зв’язком, безперервний облік витрат, визначені пороги зменшення чи зупинки скиду, відповідального за рішення та час повідомлення нижчерозташованих користувачів. Лабораторний аналіз при цьому залишається необхідним.
Окремо слід перевірити календарну передумову. Проєкт посилається на рекомендацію починати скид після зниження температури води до близько +10 °C, зазвичай на початку листопада, але рекомендує початок 16 жовтня (с. 80–81, 114). Це не доводить, що у конкретному жовтні умова не виконається. Проте її не можна замінити припущенням про середній сезон: потрібне вимірюване правило початку робіт, перевірка стану зрошувальних водозаборів і прогноз добігання води до них. Завершення скиду також має бути узгоджене з фактичними умовами нересту, промивкою й готовністю наступних користувачів води.
6. Регламент і дозвільні рішення мають бути юридично узгоджені
Стаття 74 Водного кодексу передбачає для вод із накопичувачів погоджений індивідуальний регламент. Але з цього не випливає, що сам регламент автоматично замінює весь інший порядок регулювання водокористування. Проєкт робить саме такий висновок, оголошуючи вимогу оформлювати право на скид за статтею 49 суперечною статті 74; в іншому місці він називає розпорядження Кабінету Міністрів «дозволом» на скид (с. 69–70, 127). Ці правові тези потребують окремого висновку компетентних органів із аналізом предмета кожного акта, чинних дозволів і спеціальних рішень щодо конкретного випуску.
За Водним кодексом України та порядком нормування ГДС питання індивідуального регламенту, спеціального водокористування й нормативів скиду необхідно розглядати у взаємозв’язку. Держводагентство у роз’ясненні від 23 квітня 2026 року описує дозвільну процедуру та подання розрахунків ГДС для кожного випуску; його регіональний офіс згадує індивідуальний регламент разом із дозвільними документами. Це підстава вимагати правову матрицю: які документи й погодження наявні, хто їх видав, на який строк та режим вони поширюються, що саме ще належить отримати і якою нормою обґрунтовано кожний виняток. Наявність або відсутність у підприємства конкретного чинного дозволу я за наданим проєктом не встановлюю.
Що варто передати розробнику до повторного розгляду
- Узгоджений календар для всіх варіантів: добові витрати, простої, обсяги водосховища й ставка, критерії переходу між режимами; окремо виправити суперечність 36/66 діб варіанта 2а.
- Відтворювані розрахунки: вихідні таблиці, одиниці вимірювання, формули й версії даних; пояснити значення 2 400–2 700 мг/дм³ у таблиці 11.1 і перевірити таблиці 6.1, 10.1, 11.1 та 14.1 між собою.
- Водно-сольовий баланс: ставок, попуски, водозабори, притоки, інші випуски, фільтрація, солі та промивка; сценарії маловоддя, затримки початку й аварійних зупинок.
- Прогноз наслідків: окремо фоновий стан, додатковий вплив скиду, пікові та сумарні навантаження, просторовий і часовий прогноз якості води до завершення промивки.
- Операційний контроль: вимірювані умови початку, частота аналізів, допустима затримка інформації, пороги скорочення та припинення скиду, відповідальні особи і процедура повідомлення.
- Юридична матриця: чинні дозволи та погодження, ГДС, предмет і межі можливого рішення Кабінету Міністрів, офіційні позиції уповноважених органів.
Моє рішення щодо цієї редакції
Ризик переповнення ставка та потреба в керованому водовідведенні реальні й заслуговують на термінову фахову роботу. Саме тому погодження документа з несумісними розрахунками було б слабким захистом і для річки, і для підприємств, і для органів, які мають ухвалювати рішення.
Пропоную повернути проєкт розробнику з письмовим переліком розбіжностей; одержати від Держводагентства та інших компетентних органів висновки щодо ресурсу, режиму й дозвільної основи; після цього провести незалежне звірення чисел і розглянути виправлену редакцію на МРГ. Якщо строки безпечної експлуатації ставка не дозволяють чекати повного циклу доопрацювання, це слід розглядати як окреме оперативне питання з конкретними виміряними рівнями, прогнозом переповнення й належним правовим рішенням, а не як підставу назвати неперевірений прогноз перевіреним.
У попередній статті я писав про спільну систему даних для Інгульця. Перевірка цього регламенту показує, з чого її варто почати: з одного набору дат, одного водно-сольового балансу й можливості для кожного учасника МРГ повторити ключові розрахунки. Я готовий допомогти організувати саме таке звірення. Фахову гідрологічну, гідрохімічну та правову оцінку мають надати відповідні спеціалісти й уповноважені інституції.
Ігор Жданюк
виконавчий директор Асоціації «Національна дорожня асоціація якості», консультант з питань транспорту та інфраструктури
Джерела та межі аналізу. Проєкт «Індивідуальний регламент скидання надлишків зворотних вод гірничорудних підприємств Кривбасу зі ставка-накопичувача б. Свистунова у р. Інгулець у міжвегетаційний період 2026–2027 років», ТОВ «Укрводпроект», надана редакція 2026 року, с. 6–7, 69–75, 78–81, 106, 110, 112–114, 117–123, 127–132; порядок денний МРГ від 10.09.2026, п. 2. Правові джерела: Водний кодекс України, постанова КМУ № 1100, постанова КМУ № 321, роз’яснення Держводагентства від 23.04.2026. Перевірка виконана за текстом отриманої редакції, без незалежного доступу до первинних часових рядів вимірювань, чинних дозволів чи цифрової моделі розробника. Розрахунки змішування в цій статті — контрольні арифметичні тести на вхідних значеннях проєкту, а не самостійна експертиза впливу на водний об’єкт.
