Як представники дорожньої галузі України та учасники міжнародних дискусій щодо сталих перевезень, ми уважно стежимо за рішеннями, які ухвалює Європейська Комісія. Сьогодні, коли Україна перебуває у стані війни та одночасно рухається до членства в ЄС, для нас надзвичайно важливо розуміти, як змінюється європейська транспортна політика та як ці зміни вплинуть на наш ринок, бізнес, логістику та повоєнне відновлення.
Однією з ключових ініціатив останніх місяців стала масштабна петиція 5 302 операторів та вантажовідправників з 26 країн ЄС, спрямована проти запровадження обов’язкових квот на закупівлю вантажних автомобілів з нульовими викидами (ZEV). Її підсумки IRU офіційно передала Президентці Єврокомісії Урсулі фон дер Ляєн.
Цей прецедент може безпосередньо вплинути й на Україну — від доступності транспортних технологій до вартості логістики та правил для наших перевізників у внутрішньому ринку ЄС після інтеграції.
Що говорять транспортні оператори ЄС
Підтримка екологізації — так. Але не через примус
Згідно з листом IRU, європейські перевізники підтримують декарбонізацію, але вважають обов’язкові квоти “непропорційними та нереалістичними” без належних умов.
Попит на ZEV зросте природним чином, якщо будуть створені умови
Основний аргумент галузі:
“Якщо enabling conditions будуть встановлені, мандати просто не знадобляться, бо ринок сам перейде на ZEV”.
Нинішні умови — неготові
Для успішного переходу потрібні:
• розгалужена зарядна інфраструктура;
• справедлива система тарифів і податків;
• реалістичні механізми фінансування;
• технічна сумісність видів транспорту для військової мобільності.
Ризики для ринку та конкуренції
Змушування операторів купувати дорогі ZEV “незалежно від реалістичної економічної моделі” може призвести до:
• підвищення цін на перевезення;
• зменшення кількості малих компаній;
• нерівних умов між країнами ЄС;
• ризиків зриву критичних ланцюгів постачання.
Українські перевізники мають готуватися до майбутніх правил ЄС
Питання ZEV обов’язково торкнеться нас у рамках інтеграції в ринок ЄС та модернізації нашого законодавства. Важливо розуміти, що Україна отримає:
• можливість залучення нових інвестицій та фінансування для екологічного транспорту;
• доступ до сучасних технологій та інфраструктури;
• конкурентні переваги для компаній, які першими адаптуються.
В умовах війни — пріоритетом залишається життєздатність бізнесу
Українські перевізники нині працюють у надскладних умовах — ризики атак, руйнування інфраструктури, мобілізаційні виклики. Тому важливо, щоби будь-які екологічні вимоги були прив’язані до реальної економічної ситуації, а не копіювали ті моделі, які вже ставлять під сумнів навіть країни-члени ЄС.
Наш досвід військової мобільності має значення
ЄС у листі IRU прямо згадує про інтеграцію цивільних перевізників у військову логістику.
Україна вже живе в таких умовах. Наш досвід може бути використаний для формування реалістичних правил щодо технічних параметрів транспорту майбутнього.
📌 5 302 компанії — єдиний голос сектору ЄС
— 26 держав-членів
— компанії всіх масштабів: від сімейних до великих операторів
— спільна позиція: «не проти кліматичних цілей, а проти інструменту»
📌 3 ключові умови, потрібні для переходу на ZEV
1. Інфраструктура
2. Фінансування
3. Справедлива податкова модель
📌 Ризики примусових квот
• зростання логістичних витрат
• загроза для малого бізнесу
• фрагментація ринку ЄС
Конкретний приклад: як виглядає ситуація на практиці
У листі IRU зазначено, що багато операторів вже інвестували у зарядну інфраструктуру та ZEV, але зробили це добровільно, коли це відповідало їхньому бізнес-плану.
Саме такий підхід — ринковий, а не примусовий — стимулює інновації, а не згортання бізнесу. Це важливий урок і для України, яка зараз створює власні механізми підтримки екологічних перевезень.
Як учасники дорожньої галузі України, ми переконані, що наш шлях до «зеленого транспорту» має бути виваженим і реалістичним. Ми повинні:
1. Вивчати рішення ЄС, але адаптувати їх до українських реалій війни та відновлення.
2. Інвестувати в інфраструктуру — без неї жодна реформа не працюватиме.
3. Захищати малий та середній бізнес, який є основою української логістики.
4. Залучати громадськість та експертів до обговорення реформ.
Зелений транспорт — це наш шлях у майбутнє, але він має бути безпечним та економічно реалістичним.
Долучайтесь до дискусії !
👉 Що ви думаєте про обов’язкові квоти ZEV для України ?
👉 Чи готові українські перевізники до такого переходу ?
👉 Які стимули потрібні бізнесу, щоб екологізація була реальною, а не декларативною ?
Напишіть свої думки у коментарях — ваша позиція допоможе нам формувати професійну позицію України в міжнародних дискусіях.
