Чому ця тема важлива ?
Після повномасштабного вторгнення росії інфраструктура стала критично важливою частиною українського життя. Але навіть у мирний час мільйони європейців, зокрема українців, щодня зіштовхуються з викликами так званої транспортної бідності — коли люди не мають змоги дістатися роботи, лікарні, школи чи базових сервісів через відсутність або недоступність транспорту.
Саме тому ми, в Національній дорожній асоціації якості, підтримуємо європейські підходи до боротьби з транспортною нерівністю — і закликаємо інтегрувати їх у стратегії відновлення та розвитку в Україні.
Що таке транспортна бідність ?
Це не лише про брак авто. Це про те, що:
• Транспорт недоступний фізично — маршрутки ходять рідко або взагалі не курсують;
• Ціни надто високі — люди не можуть дозволити собі регулярне пересування;
• Маршрути непридатні — на добирання до школи потрібно кілька годин;
• Послуги небезпечні або непридатні для людей з інвалідністю.
За даними Єврокомісії, понад 30 % малозабезпечених родин у країнах ЄС не мають доступу до авто. У приурбанізованих зонах — транспортні витрати найвищі. Україна, яка перебуває в умовах війни, має ще більше викликів — і водночас шанс адаптувати найкращі практики.
Що рекомендує ЄС ?
У травні 2025 року Єврокомісія оприлюднила масштабний документ — Рекомендації щодо подолання транспортної бідності, що стали частиною реалізації Соціального кліматичного фонду (SCF). Обсяг фонду — понад €86,7 млрд.
Ключові напрями:
• Інтеграція проблеми транспортної бідності в національні стратегії боротьби з бідністю;
• Розвиток публічного транспорту в сільських, віддалених та низькодохідних районах;
• Соціальний лізинг електромобілів і велоінфраструктури;
• Ваучери на транспортні послуги для вразливих груп;
• Доступність транспорту для людей з інвалідністю (пандуси, оголошення, підйомники).
Як це впливає на Україну ?
Україна, прагнучи до членства в ЄС, має шанс уже зараз:
• Побудувати соціально справедливу транспортну політику;
• Врахувати індикатори транспортної бідності під час планування реконструкції;
• Залучити міжнародну допомогу під конкретні програми для вразливих громад;
• Створити стратегії для регіонів з обмеженим доступом до транспорту.
Що варто зробити вже зараз ?
1. Розробити національну концепцію боротьби з транспортною бідністю, включивши її до Плану дій уряду та стратегій відновлення.
2. Запустити пілотні проєкти соціального лізингу та ваучерів у громадах, що найбільше постраждали.
3. Врахувати європейські індикатори (витрати понад 10 % доходу на транспорт, доступ до зупинок у 500 м тощо) при плануванні інфраструктури.
Ключові факти
• У 12 країнах ЄС понад 30 % родин з дітьми та низьким доходом не можуть дозволити авто.
• €86,7 млрд — обсяг фінансування Соціального кліматичного фонду на 2026–2032 роки.
• Найвищі витрати на транспорт — у приміських зонах (дані Єврокомісії).
4 виміри транспортної бідності:
• Доступність: Чи можна доїхати до школи, лікарні, роботи ?
• Наявність: Чи існує транспорт взагалі ?
• Адекватність: Чи безпечний і зручний він ?
• Доступність за ціною: Чи доступна вартість проїзду ?
Ми закликаємо українські громади, експертів і політиків обговорити:
Як нам адаптувати рекомендації ЄС до реалій воєнного та повоєнного часу ?
Залишайте свої думки в коментарях або надсилайте пропозиції на нашу пошту. Разом ми можемо побудувати справедливу транспортну систему для всіх.
