Україна потребує досвідчених інженерів для відбудови. Публічна дискусія про їхню сертифікацію зводить проблему до одного наказу 2022 року, хоча ключові рішення ухвалювалися з 2017-го. Документи показують і ще одну важливу деталь: шлях через стаж інженера-консультанта передбачався поряд із вимогою суміжних сертифікатів.
Після професійної дискусії про допуск інженерів-консультантів народна депутатка Олена Шуляк звернула увагу на фахівців, які мають великий досвід, але лише один сертифікат — проєктувальника, експерта будівельного або інженера технічного нагляду. Вона також порушила питання участі іноземних спеціалістів у відбудові. Проблема заслуговує на перегляд. Щоб цей перегляд дав результат, потрібно встановити, де саме з’явився бар’єр і для яких робіт він діє.
Початок історії — 2017 рік
Мінрегіон наказом № 192 від 8 серпня 2017 року запровадив кваліфікаційну характеристику професії «інженер-консультант (будівництво)» у Випуску 64 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників. Наприкінці того самого року наказ № 350 уточнив окрему вимогу щодо категорії інженера технічного нагляду.
У Довіднику для отримання вищих категорій були передбачені альтернативні способи підтвердити досвід: визначений стаж роботи інженером-консультантом попередньої категорії або поєднання кваліфікаційних сертифікатів з технічного нагляду та проєктування чи будівельної експертизи. Отже, вимога двох суміжних сертифікатів виникла ще у 2017 році, але в цьому документі вона не була єдиним шляхом професійного зростання.
Це має значення для оцінки відповідальності. У 2017 році документ ухвалювало Мінрегіон; міністерство тоді очолював Геннадій Зубко. Приписати походження всієї моделі одному наказу Мінекономіки 2022 року означає втратити її першу ланку.
Що зробили парламент і Мінекономіки
У 2019 році Верховна Рада ухвалила Закон № 199-IX за законопроєктом № 1081. Серед його зареєстрованих ініціаторів — Олена Шуляк і Олександр Кубраков. Закон закріпив у містобудівному законодавстві визначення інженера-консультанта як фахівця, чию кваліфікацію підтверджує акредитований орган із сертифікації персоналу, або суб’єкта господарювання, що має таких фахівців.
Закон не записав вимоги мати одночасно сертифікати технагляду та проєктувальника. Проте саме він став важливою частиною правової рамки підтвердження кваліфікації. Тому заклик «скасувати додаткову сертифікацію» потребує конкретизації: яку саме норму пропонують змінити — визначення в законі, умови присвоєння категорії чи процедуру оцінювання компетентності?
Наступний етап — наказ Мінекономіки № 108-22 від 13 січня 2022 року, яким затверджено професійний стандарт «Інженер-консультант (будівництво)». За даними державного реєстру кваліфікацій, його розробником була громадська спілка «Міждержавна гільдія інженерів-консультантів». Наказ підписала тодішня міністерка економіки Юлія Свириденко.
Послідовність рішень: Мінрегіон запровадив професійні кваліфікаційні вимоги у 2017 році; парламент закріпив рамку сертифікації у 2019-му; галузева спілка розробила, а Мінекономіки затвердило профстандарт у 2022-му. Жоден із цих фактів сам по собі не доводить особистого авторства всіх вимог будь-кого зі співавторів закону.
Суперечність, яку потрібно розв’язати офіційно
Пункт 1.6 профстандарту 2022 року для провідної, І та ІІ категорій перелічує стаж у будівництві й сертифікацію з технічного нагляду разом із сертифікацією проєктувальника або будівельного експерта відповідного рівня. Для базової категорії вимоги двох таких суміжних сертифікатів у цьому переліку немає. Водночас пункт 1.2 обмежує самостійне виконання нею більшості трудових функцій: їх виконують під керівництвом інженера-консультанта вищої категорії.
Водночас пункт 1.3 того самого профстандарту говорить про сертифікат інженера-консультанта, який підтверджує відповідність кваліфікаційним характеристикам актуальної версії Довідника або профстандарту. У кваліфікаційній характеристиці, запровадженій Мінрегіоном, існує альтернатива через стаж роботи за професією.
Зіставлення цих формулювань ставить конкретне запитання: чи приймають органи сертифікації шлях через попередню категорію і стаж, коли заявник не має обох суміжних сертифікатів? Текст пункту 1.3 дає підставу поставити таке запитання, але сам по собі не доводить, що цей шлях працює на практиці. Відповідь мають надати Мінекономіки та органи сертифікації з посиланням на чинну редакцію Довідника, правила оцінювання і приклади рішень за заявами кандидатів.
Для замовника відбудови це питання не формальне. Якщо навіть досвідчений керівник проєкту не може передбачити, які документи підтвердять його кваліфікацію, конкуренція звужується, а закупівлі й комплектування команд ускладнюються. Масштаб такого впливу потрібно оцінювати за даними про заяви, відмови та строки сертифікації, а не припускати без вимірювання.
Контракт FIDIC і право підпису в Україні — різні питання
FIDIC рекомендує обирати консультанта за здатністю виконати необхідні послуги: технічною компетентністю, управлінськими навичками, досвідом, ресурсами та незалежністю. Конкретний обсяг повноважень інженера визначають контракт і завдання замовника. Ця логіка дозволяє зібрати команду, у якій керівник контракту, проєктувальник і фахівець технагляду виконують різні функції.
Українські правила щодо особистого виконання регульованих робіт діють окремо. Якщо конкретна людина здійснює технічний нагляд, проєктує або підписує документ, для якого закон вимагає визначеної кваліфікації, досвід адміністрування контрактів FIDIC автоматично не замінює потрібного допуску. Але й сертифікат технагляду не описує повністю спроможності керувати строками, змінами, ризиками, претензіями та взаємодією учасників міжнародного контракту.
Саме тут потрібне розмежування: сертифікація особи для виконання конкретної регульованої роботи, оцінка компетентності інженера-консультанта та відбір команди для управління контрактом мають різну мету. Об’єднання всіх трьох питань в одну вимогу до кожного фахівця потребує окремого обґрунтування.
Іноземні спеціалісти: де насправді бракує визначеності
Твердження, що іноземний інженер узагалі не може законно працювати в Україні, є надто широким. Закон «Про архітектурну діяльність» передбачає для іноземців, які законно перебувають в Україні, відповідні права й обов’язки. Постанова Кабінету Міністрів № 576 від 2 червня 2021 року встановлює порядок визнання професійних кваліфікацій, здобутих в інших країнах.
Однак право працювати, визнання документа про освіту, визнання професійної кваліфікації та право особисто виконувати певну регульовану дію — не один і той самий дозвіл. Практичне питання для міжнародного проєкту звучить точніше: як саме іноземний фахівець підтверджує право виконати визначену функцію, хто ухвалює рішення та чи можна пройти процедуру в строки, потрібні об’єкту?
Приклад із терміновими роботами на атомній станції вимагає особливої обережності. Поряд із будівельними правилами там постають вимоги ядерної та радіаційної безпеки, допуску до об’єкта і відповідальності конкретних виконавців. Спрощувати їх до питання одного сертифіката інженера-консультанта було б помилкою.
Європейський орієнтир — перевірка пропорційності
Твердження, що жодна держава ЄС не вимагає двох окремих сертифікатів, потребує порівняльного дослідження конкретних країн і конкретних видів робіт. Європейська Директива 2005/36/ЄС допускає існування регульованих професій та встановлює правила визнання кваліфікацій між державами-членами. Вона не створює одного посвідчення для будь-якої інженерної функції на всій території Союзу.
Для України корисніше поставити інше запитання: чи відповідає кожна вимога ризику роботи, за яку спеціаліст особисто відповідає? Якщо людина лише координує контрактну команду, обґрунтування вимоги сертифікатів проєктувальника і технагляду має відрізнятися від випадку, коли вона сама виконує обидва ці види робіт.
Хто має дати відповідь і що змінювати
Перед зміною закону або профстандарту потрібна коротка, але предметна перевірка його застосування. Мінекономіки разом із розробником стандарту та органами сертифікації мають публічно пояснити співвідношення пунктів 1.3 і 1.6: чи може кандидат підтвердити вищу категорію стажем за чинним Довідником і скільки таких рішень ухвалено або відхилено. Профільне міністерство у сфері будівництва має визначити, для яких конкретно функцій потрібен особистий український допуск. Урядові органи, відповідальні за визнання кваліфікацій, мають показати робочу процедуру для іноземного спеціаліста на реальному будівельному проєкті.
Парламентський контроль доречно спрямувати на ці відповіді. Якщо виявиться, що закон № 199-IX перешкоджає пропорційному розмежуванню функцій, змін потребуватиме закон. Якщо проблема полягає у формулюваннях профстандарту або практиці його застосування, починати слід саме з них. Така послідовність дозволить зберегти відповідальність за безпеку і водночас прибрати необґрунтовані бар’єри.
Відбудові потрібен кваліфікований інженер, чия відповідальність зрозуміла замовнику й державі. Перевіряти компетентність необхідно. Необхідно також довести, що кожна вимога до сертифікатів справді відповідає роботі, яку цій людині доручають.
Документи та джерела
- Зміна № 11 до Довідника кваліфікаційних характеристик, затверджена наказом Мінрегіону № 192 від 08.08.2017.
- Наказ Мінрегіону № 350 від 29.12.2017.
- Картка законопроєкту № 1081 на порталі Верховної Ради; Закон № 199-IX.
- Професійний стандарт «Інженер-консультант (будівництво)» в державному реєстрі кваліфікацій; скан наказу Мінекономіки № 108-22 з текстом стандарту.
- Закон України «Про архітектурну діяльність» та постанова Кабінету Міністрів № 576 про визнання іноземних професійних кваліфікацій.
- FIDIC: Selection, Engagement and Remuneration of Consulting Engineers; Директива 2005/36/ЄС про визнання професійних кваліфікацій.
