Оперативним штабом при Державній екологічній інспекції України 17.05.2022 р. було проведено розширену нараду на тему «Підходи до збору, аналізу та розрахунку збитків на підставі міжнародного досвіду. Експертні пропозиції щодо напрямів отримання Україною відшкодування за заподіяні збитки».
Ключовими питаннями під час проведення наради були висновки та рекомендації підготовлені підгрупою юристів-міжнародників в межах діяльності Робочої групи експертів, що діє на базі Оперативного штабу Державної екологічної інспекції України.
Аліна Соколенко, керівник підгрупи юристів-міжнародників оприлюднила результати діяльності підгрупи, які стосувалися аналізу практичних кейсів заподіяння та відшкодування шкоди на прикладі військових конфліктів Ірак-Кувейт (розгляд здійснювався Компенсаційною комісією ООН) та Коста Ріка – Нікарагуа (розгляд здійснювався у Міжнародному суді ООН).
Зокрема, в конфлікті Ірак – Кувейт було подано 168 екологічних позовів. Загальна сума запитів була 85 млрд. дол. США. Відшкодування призначили на суму 5,26 млрд. дол. США по 109 позовам (задоволено 6,19% від суми запиту). Причини відхилення позовів:
- недостатня доказова база
- неможливість доведення причинно-наслідкові зв’язки
- екологічні подання мали найнижчий пріоритет (порівняно з компенсаціями про втрату житла/бізнесів/здоров’я) їхнє вирішення в середньому займало до 8 років
- досить короткий термін для подачі претензій
Три фактори, які уможливили накладення репарацій:
- очевидне порушення Статуту ООН, і створення за рішенням Ради Безпеки ООН Компенсаційної комісії ООН (ККООН, UNCC);
- масштабний негативний вплив на довкілля регіону;
- фінансова спроможність Іраку відшкодувати збитки.
❗️ В конфлікті Коста Ріка – Нікарагуа, у своїй заяві Коста-Ріка стверджувала, що Нікарагуа у двох окремих інцидентах окупувала територію Коста-Ріки, у зв’язку з будівництвом каналу від річки Сан-Хуан до Лагуна-лос-Портільос (також відомий як «Лагуна Харбор-Хед») і виконувала певні супутні роботи з днопоглиблення на річці Сан-Хуан.
За заявою представників КостаРіки, днопоглиблення та будівництво цього каналу серйозно вплинули на потік води до річки Колорадо в Коста-Ріці та завдали додаткової шкоди території Коста-Ріки, включаючи водно-болотні угіддя та національні заповідні зони дикої природи, розташовані в регіоні.
Різниця сум компенсацій: ПОЗОВ – 2 880 000 дол. США (округлення) СУД – 379 000 дол. США (округлення).
За результатами розгляду справи Коста-Ріка проти Нікарагуа в Міжнародному Суді ООН, сума компенсації для виплат склала приблизно 13 % від суми позову, яку було розраховано на основі методології оцінки збитків довкіллю за посиланням на підхід екосистемних послуг.
Ключові висновки з кейсів, які були проаналізовані підгрупою юристів-міжнародників та озвучені всім учасникам розширеної наради Оперативного штабу при Держекоінспекції:
- Безпосередньо під час збройного конфлікту міжнародні організації мають право втручатись та вимагати від сторін конфлікту не проводити бойові дії в місцях культурної спадщини та охоронних об’єктах природно-заповідного фонду. ЮНЕСКО проводило пілотний проект у Демократичній Республіці Конго з 2000р., де використовувало Конвенцію як інструмент для покращення збереження об’єктів всесвітньої спадщини в регіонах, які постраждали через збройний конфлікт. Одним із висновків цього проекту є те, що хоча уникнути пошкодження екосистеми не вдасться під час конфлікту можна активно використовувати Конвенцію, щоб обмежити пошкодження 11
- Відповідальність за порушення міжнародного законодавства лежить на порушниках, незалежно чи вони перемогли чи програли у війні. Проте, з досвіду попередніх воєн, визначення відповідальності відбувалося лише коли була переможена сторона-агресор, що після війни втратила попередню політичну силу (як у випадку Іраку-Кувейту). У інших випадках Радбез займався відновленням миру, а не встановленням відповідальності за заподіяну шкоду. Автоматично ековідповідальність ніхто не встановлює. Війна Ірак-Кувейт це фактично єдиний випадок, де компенсували екозбитки.
- Позови за екологічним категоріями мали найнижчий пріоритет, їхнє вирішення в середньому займало до 8 років. Типи витрат і збитків, за якими були подані позови: запобігання (включно із гасінням пожеж) та зменшення шкоди довкіллю (prevention and abatement), розчистка та відновлення (cleaning and restoration, лише «обгрунтовано необхідні» заходи); моніторинг та оцінка збитків для подальших abatement and restoration, а також моніторинг для оцінки наслідків для здоров’я, виснаження та пошкодження природних ресурсів
- Компенсаційна комісія ООН – приклад міжнародного органу, який забезпечив компенсацію збитків, в тому числі і за шкоду довкіллю, країнам, які постраждали від вторгнення Іраку до Кувейту та його окупації. Мала частка призначених компенсацій відносно сум, які запитували позивачі, говорить про перебільшення попередніх обрахунків позивачами або/та складність доведення причинно-наслідкових зв’язків.
- Компенсаційна комісія ООН аналізувала наявність, характер та розмір збитків; причинно-наслідкові зв’язки та грошову вартість збитків. Країни вимагали компенсації коштів, витрачених на заходи з реагування, моніторингу, оцінки, реабілітації та відновлення навколишнього середовища, а також компенсації за шкоду, завдану екосистемам. Для визначення фінансової вартості втрачених екосистемних послуг використовували вартість витрат на ліквідацію наслідків та/або відновлення пошкоджених ресурсів та аналіз еквівалентності природних середовищ Habitat equivalency analysis (HEA)).
- Компенсаційна комісія ООН створила Компенсаційний фонд, через який були здійснені виплати репарацій. Його наповнення здійснювалося за рахунок прибутку Іраку від продажу нафти. Після завершення своєї роботи Комісія створила Програму подальших дій (Follow-up programme), яка відстежувала цільове використання коштів від репарацій.
Результатом проведеної розширеної наради стали висновки та пропозиції щодо внесення змін до діючої нормативної бази у сфері охорони навколишнього природного середовища, рекомендації щодо звернення до народних депутатів України та центральних органів виконавчої влади щодо прийняття першочергових рішень та вжиття необхідних заходів щодо забезпечення захисту інтересів держави у сфері охорони навколишнього природного середовища.
Автор: Андрій Мороз
