Важкі часи для українців — дивні експерименти уряду для іммігрантів

Ігор Жданюк, інженер-консультант
Експертний аналіз • 24 жовтня 2026 року

Мінекономіки пропонує впорядкувати й цифровізувати підтвердження кваліфікації іноземних фахівців. Проте в таблиці впливу свого рішення бачить лише майбутніх іммігрантів. Під час війни цього недостатньо: держава має показати, як кадровий експеримент співвідноситься з роботою для українців, поверненням ветеранів та реальною потребою підприємств.

Публічна критика проєкту порушує правильне питання: чи достатньо міністерство обґрунтувало рішення, яке стосується ринку праці воюючої країни? Водночас професійна оцінка потребує точності. Неповна оцінка впливу підтверджується документами. Твердження про неминуче витіснення українських працівників або неконтрольований приплив мігрантів — ні.

Що пропонує міністерство

22 жовтня 2026 року Мінекономіки оприлюднило для обговорення проєкт постанови про експеримент із підтвердження відповідності кваліфікації іноземців та осіб без громадянства, потреба в яких може бути задоволена за рахунок імміграції. Аналіз стосується саме цієї оприлюдненої редакції, а не вже ухваленого рішення.

Проєкт передбачає формування переліку дефіцитних професій, перевірку документів Державним центром зайнятості, взаємодію з МОН, Мінцифри та СБУ, електронне подання заяв і видачу Мінекономіки документа про підтримку заяви на дозвіл на імміграцію. Позитивне підтвердження кваліфікації саме по собі не є дозволом на імміграцію.

Порівняльна таблиця показує: перевірка кваліфікації для підтримки імміграційного клопотання передбачена й у положенні, яке пропонують змінити. Отже, некоректно подавати проєкт як створення трудової імміграції з нуля. Водночас його зміст ширший за переведення заяв у цифрову форму: він визначає, як встановлювати дефіцит професій і хто прийматиме відповідні рішення.

Експеримент пропонується проводити протягом воєнного стану та трьох місяців після його припинення чи скасування, але загалом не довше двох років від набрання постановою чинності. Його воєнний контекст закладений у самому документі.

Український працівник зник саме з оцінки впливу

У розділі 8 пояснювальної записки таблиця впливу містить одну групу: іноземців та осіб без громадянства, які мають намір іммігрувати в Україну. Для них очікують зрозумілішої процедури, меншого адміністративного навантаження та передбачуваніших рішень.

Окремої оцінки для українських працівників, безробітних, внутрішньо переміщених осіб, ветеранів, роботодавців і громад немає. Це конкретний недолік обґрунтування. Він не доводить, що міністерство загалом не працює з українцями. Але показує: у цьому пакеті вплив запропонованого рішення розглянуто надто вузько.

Навіть якщо безпосереднім отримувачем адміністративної послуги є іноземець, її запровадження обґрунтовують потребами української економіки. Отже, необхідно оцінити і тих, хто найматиме працівників, конкуруватиме за вакансії, навчатиме людей та забезпечуватиме послуги в громадах. Можливі вигоди для українців — збереження виробництва, робочих місць і податкових надходжень — також потребують оцінки.

Вакансія ще не доводить дефіциту професії

Пункт 7 проєкту Порядку передбачає аналіз інформації роботодавців, прогнозної потреби органів влади та регіональних центрів зайнятості. Методологію і критерії дефіцитності має визначити Державний центр зайнятості. Тому говорити, що аналіз ринку праці взагалі не передбачений, неправильно.

Проте сам текст не встановлює обов’язкових критеріїв, які дозволяли б відрізнити фізичну відсутність фахівців від незаповненої вакансії через оплату, небезпеку, відсутність житла, транспортного сполучення чи можливості доглядати дітей. Не визначено й обов’язкового зіставлення імміграційного переліку з результатами програм навчання та працевлаштування українців.

На рівні методології потрібні дані про тривалість пошуку, зарплати, регіон, умови праці, причини відмов кандидатів і строк підготовки нового працівника. Частину вакансій може закрити перепідготовка. Для окремих складних спеціальностей швидкого внутрішнього заміщення може не існувати. Обидва випадки слід доводити, а не об’єднувати загальною заявою про кадровий голод.

Теза про зарплати тому обґрунтована як вимога перевірки. Але сама по собі вона не доводить, що підвищення оплати усуне будь-який дефіцит. Так само документи не доводять, що майбутній експеримент обов’язково знизить зарплати: його масштаб і склад учасників поки не визначені.

Ветерани та ВПО: потрібен зв’язок між програмами

Державна служба зайнятості повідомляє про підтримку ветеранів, професійне навчання та ваучери, зокрема для ВПО. Тому твердження, що для українців узагалі нічого не роблять, було б неточним. Питання до проєкту інше: де показано, що ці інструменти можуть дати за кожною професією, перш ніж потребу вирішать покривати імміграцією?

Для переселенця робота може бути недоступною через вартість оренди чи відстань до підприємства. Для ветерана після поранення — через потребу в адаптованому робочому місці та новій професійній траєкторії. На рівні державної політики ці бар’єри мають враховуватися під час оцінювання кадрової пропозиції.

Водночас очікування майбутньої демобілізації не означає, що підприємство здатне роками працювати без потрібного спеціаліста. Обґрунтована політика має узгоджувати поточні виробничі потреби з підготовкою робочого майбутнього військових. Без такого зіставлення неможливо оцінити, наскільки виправдане конкретне рішення.

Контроль передбачений. Його дієвість ще треба забезпечити

Проєкт вимагає документи про освіту, досвід роботи та майбутнє працевлаштування. Пункт 14 передбачає запити до СБУ, а пункт 19 — відмову за інформацією про загрози національній безпеці. Пункт 23 встановлює міжвідомчий моніторинг законності перебування, працевлаштування та умов трудової діяльності іноземців.

Отже, звинувачення у повній відсутності перевірок документ не підтверджує. Натомість потребують уточнення дії у разі затримки відповіді СБУ, перевірка іноземних документів, відповідальність за помилки та робота системи за технічних збоїв. Закінчення адміністративного строку не повинно підміняти завершену безпекову перевірку.

Для професій, від яких залежать життя людей і надійність інфраструктури, перевірка диплома також не вичерпує питання компетентності. Потрібно чітко розмежувати підтвердження кваліфікації для імміграційної процедури та спеціальні умови допуску до професійної діяльності. Захист оплати й безпеки праці має охоплювати всіх працівників: слабкі гарантії для іноземця можуть створювати недобросовісну конкуренцію й для українця.

П’ять питань до якості самого експерименту

Перше — запуск. Пропозиції для переліку професій мають подаватися щороку до 1 жовтня, а перелік формуватися до 31 грудня на відповідний рік. Проєкт оприлюднили 22 жовтня. Окремого правила першого циклу та однозначного визначення року застосування переліку в тексті немає. Це не доводить неможливості запуску, але створює непотрібну невизначеність.

Друге — результат. Пункт 5 постанови вимагає звіту протягом двох місяців після завершення експерименту. Однак немає вихідних значень, цільових показників, регулярної публічної оцінки та спеціальних критеріїв дострокового припинення. Моніторинг законності перебування іноземців не замінює оцінювання економічного ефекту.

Третє — ресурси. Пояснювальна записка не передбачає додаткових бюджетних видатків. Пункт 6 Порядку називає допомогу, гранти та наявні бюджетні призначення. Суперечності тут автоматично немає, але відсутній розрахунок навантаження на працівників установ, розроблення цифрових сервісів, перевірок і супроводу. Використання наявних коштів також потребує обґрунтування.

Четверте — європейський механізм. Пункт 22 передбачає застосування Європейської професійної картки та системи IMI. За офіційним роз’ясненням ЄС, процедура картки доступна лише для п’яти професій: медсестринства загального догляду, фармації, фізіотерапії, гірських провідників та агентів з нерухомості. Вона не є універсальним підтвердженням будь-якої спеціальності. Для українського механізму потрібно пояснити правову й технічну основу взаємодії, компетентні органи та межі визнання. Формула про технічну можливість цих питань не вирішує.

П’яте — завершення. Постанова обмежує тривалість експерименту, але водночас змінює пункт 4 загального Порядку № 1983 без окремого строку дії цієї зміни. Автоматичного повернення попередньої редакції чи іншої перехідної моделі не прописано. Потрібно визначити, хто завершуватиме вже розпочаті справи та як працюватиме процедура після експерименту.

Чи доречні порівняння із Сеутою та Лампедузою

Таке порівняння не доводить наслідків цього проєкту. Для нього потрібно показати зіставність причин, способів в’їзду, масштабів, правових режимів і спроможності контролю. Цього в аргументації немає. Історія міграційних криз може бути приводом ставити питання про управління ризиками, але не замінює оцінки конкретної процедури перевірки кваліфікації.

Професійно сильніша вимога — оприлюднити сценарії кількості учасників, навантаження на установи та громади, безпекові процедури й механізми реагування на порушення. Висновок має спиратися на параметри українського рішення.

Експертний висновок: нинішню редакцію не підтримувати

Моя оцінка: пакет містить підтверджені недоліки оцінювання впливу та організації експерименту. Це достатня підстава вимагати доопрацювання до ухвалення. Сам по собі цей документ не дає підстав оголошувати непрофесійною всю діяльність міністерства або приписувати посадовцям намір замінити українських працівників.

Від Мінекономіки доцільно вимагати розширеної оцінки впливу; відкритих критеріїв дефіцитності з урахуванням оплати й умов праці; зіставлення з програмами для українців; розрахунку ресурсів; узгоджених процедур безпеки та визнання кваліфікацій; показників результату й правил завершення. Відповідальність за координацію проєкт покладає на Мінекономіки, за методологію дефіцитності — на Державний центр зайнятості.

До парламентського контролю за цими питаннями доцільно залучити комітети з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів і з питань економічного розвитку. Предмет такого контролю — обґрунтованість рішення, доступ українців до зайнятості та спроможність виконавців.

Вимога відкласти саме цю редакцію до усунення недоліків має документальні підстави. Заборона будь-якого залучення іноземних фахівців на весь період війни — значно ширша політична позиція: для неї потрібно окремо оцінити наслідки для підприємств, оборонних і критичних виробництв.

Український працівник має бути присутній у розрахунках держави до ухвалення кадрового рішення. Під час війни якість управління визначається тим, наскільки переконливо держава довела потребу, перевірила альтернативи й забезпечила відповідальність за результат.